Ну що, друзі мої, можете мене привітати. Вперше за десять років існування «Вестника Кривбасса» я отримав листа щастя, в якому представник влади шиє нашому виданню підривну діяльність, спрямовану проти губернатора Дніпропетровщини, самої Дніпропетровщини і Кривого Рогу зокрема.

Лист чиновника — це просто ПЄСТНЯ. Мало того, що недостовірною інформацією посадовець називає наведений у репортажі Олега Павлова скептичний вислів одного з мешканців селища імені Горького щодо оголошених термінів відновлення газопостачання. Так цей державний муж, який груддю повстав на захист репутації глави Дніпропетровської облдержадміністрації, називає губернатора ЮРІЄМ Вілкулом (якщо хтось не в контексті, він ОЛЕКСАНДР Вілкул). І так три рази!

Але і цього йому видається мало. Він дарує нам цитату, яка є вершинним проявом сутності справжнього бюрократа: «беручи до уваги, що ця інформація ґрунтується лише на міркуваннях і припущеннях жителів міста, вона є завідомо неправдивою вигадкою». Як вам це, а? Після цього навіть не хочеться акцентувати увагу на перлах на кшталт «зусиллями відповідних служб та органів місцевого самоврядування Кривого Рогу газопровід було відновлено за три доби», бо кожній нормальній людині зрозуміло, що газопровід відновлювали не органи місцевого самоврядування!

Ну, і насамкінець — фінальна частина цього епістолярного шедевру, підписаного начальником відділу з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю — помічником міського голови А. Полтавцем:

«Я прошу унеможливити у подальшому появу подібної неперевіреної інформації на шпальтах Вашої газети. Друковане видання повинно поширювати серед населення Кривого Рогу достовірну інформацію, прищеплювати повагу до рідного міста, популяризувати утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, толерантності та інших доброчинностей. Однак, читаючи цей матеріал та деякі інші статті вашого видання «Вестник Кривбасса», складається негативна думка про діяльність влади і органів місцевого самоврядування, хоча повинно бути навпаки — засоби масової інформації мають сприяти взаєморозумінню і взаємовідносинам влади і громадян».

Скажіть мені, як це називається? І куди мені тепер писати «пісьма», аби ось таким чиновникам раз і назавжди роз’яснили, що влада і преса у демократичному суспільстві — природні опоненти; що пропагандист і журналіст — це різні професії; що відкрите висловлювання власної думки окремо взятого громадянина — це його невід’ємне право, гарантоване Конституцією, а не «завідомо неправдива вигадка»?